Найзначнішими у його спадщині вважаються інструментальні твори: фортепіанні, скрипкові та віолончельні сонати, концерти для фортепіано, для скрипки, квартети, увертюри, симфонії. Творчість Бетховена справила значний вплив на симфонізм XIX і XX століть.
Врівноваженість та симетрія музичної мови, плавність ритміки, камерна прозорість звучання — ці стилістичні риси, властиві всім без винятку віденським попередникам Бетховена, також поступово витіснялися з його музичної мови.
Однак у ті роки віртуозна гра на піаніно приносить Людвігу першу славу. Твори Бетховена відрізняються від класичної гри клавесиністів. Там, у Відні, були написані знамениті у майбутньому твори: “Місячна соната” Бетховена, "Патетична соната".
Глухий композитор Бетховен почав глухнути у віці 27 років. Хвороба розвивалася протягом двох десятиліть та повністю позбавила композитора слуху до 48 років.