Через війну проведеної Сталіним[65] політики колективізації: понад 2 мільйони селян було депортовано[65], їх 1 800 000 лише у 1930—1931 роках; 6 мільйонів померло з голоду, сотні тисяч — на засланні[65].
Підсумки та наслідки колективізації Страшний голод, внаслідок яких загинули мільйони людей. Повне знищення всіх індивідуальних селян, які хотіли та вміли працювати. Темпи зростання сільського господарства були дуже низькими, оскільки люди не були зацікавлені зрештою своєю роботою.
У 1934 р. було оголошено про завершальний етап колективізації. Було покінчено з поділом селян на бідноту, середняка та кулака.
87% колективних господарств та майже 52% одноосібних господарств повністю втратили свою худобу. Це призвело до найстрашнішої трагедії історія казахського народу – голоду 1930-1932 років. За два роки від голоду та хвороб казахський народ втратив близько 1 млн 750 тисяч людей, а це 40% населення.