Поняття буття в російську філософську мову вводить Григорій Теплов у 1751 року як переклад латинського терміна «ens».
Вперше поняття “буття” як специфічну категорію для позначення існуючої реальності використовує давньогрецький мислитель Парменід (бл. 540 – 470 рр. до н. е.).
Загальновизнано, що у філософію термін «буття» ввів Парменід (VI – V ст. до н. е.), який у своїй поемі «Про природу» розділив його як би на два світи. Один – це світ чистої думки, нерухомий, непороджений і незнищенний і відірваний від текучості, мінливості матеріального світу.
Буття – це фундаментальна категорія філософського дискурсу, яка фіксує основу існування (для світу в цілому або для будь-якого різновиду існуючого). Поняття «буттяконцептуалізує наявність предметів і явищ, а не змістовний їх аспект і може розумітися як синонім понять «існування» і «суще».