нагаї, ногайські татари, також кримські степові татари, самоназва – ногай /noˈɣaj/; мн. ч. ногайлар /) тюркська народ на Північному Кавказі, в Дагестані, а також на півдні Нижнього Поволжя, і в Північному Причорномор'ї (до середини XIX ст.), у степах між Волгою та Яїком (Уралом) (до середини XVI ст.)
Ставляться до південносибірської (туранської) перехідної расі. Говорять на ногайською мовою кыпчакской підгрупи тюркської групи алтайської сім'ї Діалекти: акногайська, каранагайська, власне ногайська (вважається говіркою караногайська).
Ногайці – тюркський народ Північного Кавказу. У світі мешкає близько 110 000 осіб. Предками ногайців є кочові середньовічні монголомовні та тюркські племена. Перша державна освіта народу Ногайська Орда сформувалося після розпаду останньої з великих держав кочівників Золотої Орди.
Релігія ногайців – сунітський іслам ханафітського штибу. 1312 року його ввів у Золотій Орді хан Узбек.