Предками чеченців були численні нахські племена, які мали спільну ідентичність і мали загальну самоназву, висхідні до слова нах (чечен. нах) — у нахських мовах «люди», «народ».
Чеченці – Найдавніший народ Кавказу. Вони з'явилися на території Північного Кавказу в 13 столітті в результаті поділу декількох стародавніх міст і є найбільшим етносом, який проживає на цій території.
Серед чеченців найпоширенішою є Y-хромосомна гаплогрупа J2 (56,7%). Переважна більшість чеченських J2 належить субкладу J2a4b (J2-M67). У чеченців також зустрічаються інші гаплогрупи з меншою частотою: J1 (20,9%), L (7,0%), G2 (5,5%), R1a (3,9%), Q-M242 (3%) та R1b- M269 (1,8%).
Гіпотетично це плем'я могло існувати вже до VII століття або дещо пізніше – тільки в XII-XIII століттях. Регіоном формування племені називають північні схили Центрального Кавказу – історичну область Нашха, звідки основні проточеченські тайпи переселилися в Нохчі-мохк та деякі інші області.